Берегово

Місто Берегове розкинулося на берегах невеликої річки Вірке, у підніж"я гір, схили яких засаджені виноградниками. Воно відоме давніми традиціями виноградарства і виробництва вина.

Відомий реформатський церковний письменник Папаї Паріз Ференц (1649-1716) в своїй книзі  "Dictionarium latino-hungaricum" стверджує, що до приходу угорців тут було поселення римлян, назване Перігиумом. Однак науково підтвердити таке припущення не вдалося.

Достовірно відомо, що після смерті брата угорського короля Бели, Ендре І його землеволодіння згідно спадщини стали надбанням його сина    Гейзи, Ласло і Ламперта. Дана місцевість перейшла у володіння Ламперта. У народних легендах говориться, що саме він заснував поселення на берегах Вірки, яке пізніше назвали його іменем  "Villa Lamperti", тобто Лампертхазой.

У течії багатьох віків власниками поселення були угорські королі.

У 1141 році після багаторазових нападів половців король Гейза ІІ переселив в місто саксонців. Відтоді його стали називати Сасом, Лампертсасом, Лумпрехтсасом, Лампертхазой.

Широко відома легенда говорить про те, що місто засноване значно раніше. У зв'язку з цим, відомий дослідник-етнограф Тівадар Легоцкий пише:  "Що стосується легенди, згідно якої пастух Сас на місці нинішньої римо-католицької церкви в ямі, розритій копитами воюючих між собою биків, знайшов великий скарб і побудував на цьому місці церкву, а навколо неї   місто, яке згодом назвали Берегсасом, але це не має історичного підтвердження."

Починаючи з 1504 року місто в документах називали Берегсасом.

З 1946 року офіційна назва міста Берегове. Це єдине місто Закарпатья, де переважаюча більшість населення угорської національності.

Берегове -  місто районного підкорення, центр Берегівського району, він розташований на відстані 72 кілометрів від обласного центра Ужгород. Територія Береговського району 802 квадратних кілометрів, населення - 83,3 тисяч чоловік, з них 32 тисячі проживають в Берегово. Містом протікає канал Вірке, з’єднує ріку Боржаву з Латорицею.

Як уже зазначалося, засновником міста був герцог Ламперт, син брата короля Ендре І Бели. Пізніше прилеглі землеволодіння стали надбаннями королів династії Арпадів і їх синів. У 1247 році король Бела IV надав Берегові статус королівського міста. Його розквіт співпав з періодом царювання короля Людвіга Великого і королеви Ержебет. Пізніше прилеглі землі перейшли у володіння трансильванського князя Габора Бетлена,  який побудував в місті свій палац. Місто відіграло велику роль у визвольній антигабсбургській війні князя Ференца Ракоци. 22 травня 1703 року саме на центральній площі Берегово Томаш Есе розгорнув  знамено повстання. Ференц Ракоци у цьому місті видав 20 грудня 1705 року свій заклик до повстання народу.

Місто відіграло активну роль і у визвольній війні 1848-1849 рр. Після Сен-Жерменського мирного договору він увійшов до складу Чехословацької республіки.
       
У червні 1945 року Закарпаття увійшло до складу України.

У Берегово одна російська, дві українські, три угорські середні школи, одна українська і одна угорська гімназії, професійно-технічне і медичне училища. Недавно відкритий угорський педагогічний інститут. Працює професійний угорський національний театр імені Дюли Ійєша,  аматорський народний театр при районному центрі культури і відпочинку. Активну участь в культурному житті міста приймає школа містецтв.

Берегівщина славиться своїм виноробством, закарпатські марочні вина розливаються на Берегівському винзаводі.

Широку роботу проводять серед населення такі громадські організації, як міські і районні організації Спілка угорської культури Закарпаття, Спілка угорської культури Берегівшини,  "Просвіти" і інші.

У Берегові споруджені пам'ятники Шандора Петефі,  Лайоша Кошута,  Габора Бетлена і Дюли Ійеша,  відкриті меморіальні дошки 42 діячам історії, культури і містецтва.